Наші сни

{Наталії Маринчак}

Ти обливаєшся моїми обіймами,
Спалюєш свої сни –
Боїшся наврочити: а раптом збудуться;
Складаєш свої сподівання у стовпчик,
І думаєш, а чи не занадто вірно виходить?

Я – бачу ті ж самі сни, і розповідаю їх людям –
Щоб не збувалися.
Розшукую у твоїх обіймах серце,
І думаю: чи стукає, чи гримає
Дверима твоєї пам’яті, побачивши мене.

Люди дивляться на нас з острахом:
Цілуються, а ніби їдять сни один одного.

21.12.2013, 08:43

Оставить комментарий

Почта (не публикуется) Обязательные поля помечены *

*

Вы можете использовать эти HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>