Шалений календар

Примариться, що зорі – непомітні:
Чи-то світанок, чи-то забуття.
Не бачиш, як цвіте у квітні
Чи-то троянда, чи-то каяття?

Настане час, і виринуть з-під снігу
Бліді серпневі паростки журби.
До неба не злетіти із розбігу
Через вагу невпевнених «якби».

Настане час і вітер стане грою –
Між двох, що душі ллють в слова.
Нам вдвох до моря не стрибнути з головою –
Лютнева злива серце облива…
Та в нас, здається, мить летить стрілою:
Коли поцілить – нас уже нема.

22.07.2013, 19:35

Оставить комментарий

Почта (не публикуется) Обязательные поля помечены *

*

Вы можете использовать эти HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>